Кого бояться підлітки

Робоча гіпотеза була така: сучасних дітей занадто багато розважають, в результаті вони не вміють самі себе зайняти, уникають зустрічі з самими собою, від чого, у свою чергу, свого внутрішнього світу абсолютно не знають і навіть бояться.

За умовами експерименту учасник погоджувався провести 8 годин (безперервно) на самоті, сам з собою, не користуючись ніякими засобами комунікації (телефоном, інтернетом), не включаючи комп’ютер або інші гаджети, а також радіо і телевізор. Всі інші людські заняття – гра, читання, письмо, ремесло, малювання, ліплення, спів, прогулянки дозволялись.

Під час експерименту учасники за бажанням могли робити записи про свій стан, дії, думки, що приходили в голову.

На наступний після експерименту день вони повинні були прийти до психолога в кабінет і розповісти, як все пройшло. При виникненні сильної напруги або інших тривожних симптомів експеримент слід було негайно припинити і записати час і, по можливості, причину його припинення.

В експерименті взяли участь 68 підлітків у віці від 12 до 18 років: 31 хлопчик і 37 дівчаток. Їхні батьки були попереджені і погодилися забезпечити своїм дітям 8 годин самотності. Довели експеримент до кінця (тобто 8 годин пробули наодинці з собою) ТРОЄ підлітків: два хлопчики і дівчинка. Семеро витримали п`ять (і більше) годин. Решта – менше.

Причини переривання експерименту підлітки озвучували вельми одноманітно: «Я більше не міг», «Мені здавалося, що я зараз вибухну», «У мене голова лусне».
У двадцяти дівчаток і семи хлопчиків спостерігалися прямі вегетативні симптоми: приливи жару або озноб, запаморочення, нудота, пітливість, сухість у роті, тремор рук або губ, біль у животі або грудях, відчуття «ворушіння» волосся на голові.
Майже всі відчували занепокоєння, страх у п’ятьох дійшов практично до гостроти «панічної атаки».

У трьох виникли суїцидальні думки.

Героїчна дівчинка, що довела експеримент до кінця, принесла щоденник, в якому вона всі 8годин детально описувала свій стан. Тут вже волосся заворушилося у психолога (від жаху).

Що робили підлітки під час експерименту?

– Готували їжу, їли;

– Читали або намагалися читати,

– Робили якісь шкільні завдання (були канікули, але від розпачу багато хто схопився за підручники);

– Дивилися у вікно або вешталися по квартирі;

– Вийшли на вулицю і відправилися в магазин або кафе (спілкуватися було заборонено умовами експерименту, але вони вирішили, що продавці або касирки – не в рахунок);

– Складали головоломки або конструктор «Лего»;

– Малювали або намагалися малювати;

– Милися;

– Прибирали в кімнаті чи квартирі;

– Гралися з собакою чи кішкою;

– Займалися на тренажерах або робили гімнастику;

– Записували свої відчуття чи думки, писали листи на папері;

– Грали на гітарі, піаніно (один – на флейті);

– Троє писали вірші чи прозу;

– Один хлопчик майже 5 годин їздив по місту на автобусах і тролейбусах;

– Одна дівчинка вишивала по канві;

– Один хлопчик відправився в парк атракціонів і за 3 години докатався до того, що у нього почалася рвота;

– Один юнак пройшов місто з кінця в кінець, десь 25 км;

– Одна дівчинка пішла в Музей політичної історії і ще один хлопчик – в зоопарк;

– Одна дівчинка молилася.

Практично всі в якийсь момент намагалися заснути, але ні в кого не вийшло, в голові нав’язливо крутилися «дурні» думки.

Припинивши експеримент, 14 підлітків полізли в соціальні мережі, 20 подзвонили приятелям по мобільнику, троє подзвонили батькам, п’ятеро пішли до друзів додому або у двір. Решта включили телевізор або занурилися в комп’ютерні ігри. Крім того, майже всі і майже відразу включили музику або засунули в вуха навушники.

Всі страхи і симптоми зникли відразу після припинення експерименту.

63 підлітка заднім числом визнали експеримент корисним і цікавим для самопізнання. Шестеро повторювали його самостійно і стверджують, що з другого (третього, п’ятого) разу у них вийшло.

При аналізі того, що відбувалося з ними під час експерименту 51 людина вжила словосполучення «залежність», «виходить, я не можу жити без …», «доза», «ломка», «синдром відміни», «мені весь час потрібно …», «злізти з голки »і т. д. Усі без винятку говорили про те, що були страшенно здивовані тими думками, які приходили їм в голову в процесі експерименту, але не зуміли їх уважно «розглянути» через погіршення загального стану.

Один з двох хлопчиків, що успішно закінчили експеримент, всі 8 годин клеїв модель парусного корабля, з перервою на їжу і прогулянку з собакою. Інший (син моїх знайомих – наукових співробітників) спочатку розбирав і систематизував свої колекції, а потім пересаджував квіти. Ні той, ні інший не пережили в процесі експерименту ніяких негативних емоцій і не відзначали виникнення «дивних» думок.

“Отримавши такі результати, я, чесно сказати, трохи злякалася. Тому що гіпотеза гіпотезою, але коли вона ось так підтверджується … А адже треба ще врахувати, що в моєму експерименті брали участь не всі підряд, а лише ті, хто зацікавився і погодився” – визнає Катерина Мурашова.

А що ви про це думаєте?